Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія Психологічні науки

Титул і зміст Вісника.

2025-12-25

«Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія психологічні науки» – це збірник наукових праць, у якому висвітлено результати теоретичних та емпіричних досліджень актуальних проблем психології.

Макет Вісника в повному форматі

2025-12-25

Психологічні особливості планування майбутнього українців в умовах ситуації невизначеності під час війни

Н. В. Шель — 2025-12-25

Стаття присвячена актуальній темі для сучасного суспільства - вплив ситуації невизначеності під час війни на психоемоційний стан громадян України. Зроблено теоретичний аналіз сучасних досліджень проблеми ситуації невизначеності під час війни. Охарктеризовано основні ознаки ситуації невизначеності: новизну, суперечливість, складність; велика кількість можливостей, виборів і рішень; непередбачуваність, невідомість, відсутність причиннонаслідкових закономірностей; неконтрольованість, неможливість категоризувати ситуацію через відсутність інформації. Розглянуто різні визначення ситуації невизначеності як перехідну форму; відкрите завдання із багатьма варіантами вирішення, незавершеність процесу сприйняття. Описано емоційні та поведінкові реакції людини на ситуації невизначеності: від апатії до імпульсивних та хаотичних дій, високого нервового напруження (відчуття безсилля, безвиході, тривожності) до переживання позитивних емоцій (зниження рівня внутрішньої напруги, задоволення від навіть незначних успіхів, радість) тощо. Запропоновано шляхи для подолання ситуації невизначеності через планування свого майбутнього життя. Визначено, що для планування майбутнього життя в ситуації невизначеності важливими є такі кроки: усвідомлення меж власної компетентності (на що ми можемо впливати), поділ великих планів на маленькі та досяжні цілі, прийняття рішення, планування відповідно до своїх принципів, смислів, цінностей; розвиток толерантності до невизначеності. Охарактеризовано толерантність до невизначеності як здатність особи витримувати нервову напругу у складних , чітко неструктурованих обставинах.

Філософсько-релігійні уявлення про душу та зародження психологічного знання в культурах стародавнього сходу

Л.О. Матохнюк — 2025-12-25

У статті простежено еволюцію уявлень про психічну реальність від міфологічних інтуїцій до філософських систем і подальшого становлення експериментальної психології 1879 року у Вундта. Показано, що мова й метафоричне мислення стали першим інструментом опису внутрішніх станів, а поява письма забезпечила накопичення й систематизацію знань. Розкрито цивілізаційні моделі душі: у Давньому Єгипті – багатокомпонентна структура (Ка, Ба, Шуїт, Рен, Ах) і ритуальна регуляція життя й смерті; у Месопотамії – віра в божественну детермінацію подій, розвиток спостереження та тлумачення знаків; в Індії – багаторівнева душа, карма й реінкарнація, йога та буддистська медитативно-етична практика; у Китаї – соціально-етична оптика конфуціанства з акцентом на вихованні й гармонії людини та суспільства. Обґрунтовано три етапи розвитку психологічного знання: міфологічний, філософський і науково-експериментальний. Уявлення про психічну реальність еволюціонували від міфологічних інтуїцій до філософських систем і далі – до експериментальної психології. Витоки уявлень про психіку закорінені в мовно-метафоричних моделях переживання, що дозволили ранній людині осмислити душу як життєву силу, внутрішній стан і духовного «двійника». Поява письма стала цивілізаційним рубежем, який забезпечив упорядкування, нагромадження й передачу знань, створивши основу для формування складних концепцій внутрішнього світу в культурах Єгипту, Месопотамії, Індії та Китаю. Ці цивілізації виробили різні, але комплементарні бачення душі – від багатокомпонентної духовної структури й ритуальної регуляції буття до розвинених практик самоспостереження, морального вдосконалення та духовної дисципліни. Наукове становлення психології у 1879 році у Вундта закріпило експериментальний і емпіричний підхід, однак його інтелектуальні та культурні передумови – мова, символіка, ритуал, письмова традиція й соціальні норми – формувалися протягом тисячоліть. Принцип історизму дозволяє усвідомити безперервність розвитку поглядів на психіку та показує, що сучасні уявлення про свідомість і психічні процеси мають глибокі соціокультурні витоки, які зумовили багатовимірність і багатство сучасної психологічної думки.

Психологічне забезпечення сімей правоохоронців в умовах війни: український та міжнародний досвід

А.М. Гельбак — 2025-12-25

У статті розглядаються психологічні потреби сімей співробітників Міністерства внутрішніх справ України в умовах триваючої російсько-української війни. Наголошується, що професійна діяльність правоохоронців характеризується високим рівнем стресу, емоційного та фізичного навантаження, що безпосередньо впливає на психоемоційний стан членів їхніх сімей. Визначено, що існуючі системи психологічної підтримки переважно орієнтовані на самих працівників МВС, тоді як сімейний компонент залишається недостатньо інтегрованим у загальну систему психосоціального забезпечення. Це створює суттєві прогалини у комплексній підтримці та знижує ефективність відновлення психологічної стійкості правоохоронців.
Проаналізовано сучасні національні та міжнародні підходи до організації психологічної допомоги, зокрема інноваційні програми МВС України, міжвідомчі ініціативи та європейські проєкти співпраці у сфері психічного здоров’я. Окрему увагу приділено ролі сім’ї як ключового чинника психологічної стабільності та професійної ефективності працівників правоохоронних органів.
Висвітлено необхідність переходу до комплексної багаторівневої системи підтримки, що включає індивідуальну, групову та сімейну психологічну допомогу, а також кризове втручання та довготривалий супровід. Обґрунтовано важливість розвитку міжвідомчої взаємодії, залучення міжнародного досвіду та впровадження сучасних психотерапевтичних підходів, зокрема когнітивноповедінкової терапії та EMDR. Підкреслено доцільність розширення доступу до психологічних послуг для членів сімей працівників МВС як умови підвищення стійкості всієї системи правоохоронних органів.

Резилієнтність як психологічний ресурс якості життя працівників закладу вищої освіти

В.А. Оверчук — 2025-12-25

У статті подано результати емпіричного аналізу якості життя та резилієнтності працівників Донецького національного університету імені Василя Стуса. Мета дослідження полягала в тому, щоб описати доменну структуру якості життя працівників університету та з’ясувати, як вона пов’язана з резилієнтністю в умовах високого професійного, організаційного й соціального навантаження. До аналізу включено 146 повних анкет працівників університету; студентські анкети до цього масиву не входили. Якість життя оцінювалася за чотирма доменами: фізичним, психологічним, соціальним і середовищним. Резилієнтність вимірювалася за 10- пунктовою шкалою Коннора–Девідсона. Найвищий середній показник зафіксовано у домені соціальних відносин, найнижчий – у домені навколишнього середовища. Резилієнтність мала статистично значущі позитивні зв’язки з усіма доменами якості життя, найсильніше – з психологічним доменом і допоміжним інтегральним індексом якості життя. Регресійний аналіз показав, що резилієнтність залишається значущо пов’язаною з якістю життя після контролю віку, статі та належності до категорії навчально-допоміжного персоналу. Зроблено висновок, що резилієнтність є важливим особистісним ресурсом працівників університету, однак її не можна розглядати як заміну безпечних, передбачуваних і підтримувальних умов освітньо-організаційного середовища.

Тип прив’язаності в контексті романтичних стосунків у юнацькому віці

К.М. Васюк — 2025-12-25

У статті розглядається актуальна тема дослідження типів прив’язаності у юнацькому віці і їх зв’язку із показниками співзалежності. Розглянуті класичні і сучасні підходи до визначення поняття «прив’язаність», проаналізовані різні типології прив’язаності та чинники, які впливають на її прояв. Досліджено вплив типів прив’язаності та особливостей романтичних стосунків у юнацькому віці, зокрема схильності до співзалежності. Теоретично проаналізовано основні підходи до розуміння прив’язаності та співзалежності, їх роль у формуванні міжособистісної взаємодії. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 107 осіб віком від 14 до 19 років із використанням комплексу психодіагностичних методик, зокрема тестів на визначення типу прив’язаності та рівня співзалежності. Статистично було доведено, що типи прив’язаності представлені у вибірці молоді нерівномірно, зокрема, домінує надзалучений тип. Виявлені взаємозв’язки між типом прив’язаності і рівнем співзадлежності, найвищий з яких був визначений у боязливого типу. Аналіз отриманих результатів свідчить про наявність чіткої диференціації рівня співзалежності між групами з різними типами прив’язаності. Найнижчі значення середніх рангів спостерігаються у респондентів з надійним типом прив’язаності, що підтверджує їхню здатність до збереження автономії у міжособистісних стосунках та відсутність виражених співзалежних тенденцій. У результаті дослідження встановлено, що тип прив’язаності є значущим чинником, який впливає на рівень співзалежності у романтичних стосунках. Виявлено, що найвищий рівень співзалежності характерний для осіб із тривожним та уникаючими типами прив’язаності, тоді як найнижчий - для осіб із надійним типом. Таким чином, гіпотеза про залежність рівня співзалежності від типу прив’язаності підтверджується. Отримані результати можуть бути використані у практиці психологічного консультування та розробці програм формування здорових міжособистісних стосунків у молоді.

Relationship Development Intervention як розвиткова сімейно-орієнтована модель допомоги дітям з особливими освітніми потребами

О.І. Маляр — 2025-12-25

У статті здійснено теоретичний аналіз підходу Relationship Development Intervention (RDI) як сучасної розвиткової сімейно-орієнтованої моделі допомоги дітям з особливими освітніми потребами. Висвітлено основні теоретичні засади підходу, що сформувалися на перетині теорії прив’язаності, нейропсихології, досліджень інтерсуб’єктивності та міжособистісної нейробіології. Проаналізовано концепцію динамічного інтелекту, як основу розвитку соціального мислення, гнучкості поведінки та здатності до адаптації у дітей. Обґрунтовано значення наставницької взаємодії дорослого і дитини у процесі формування спільної уваги, емоційної ко-регуляції та соціального розуміння. Розкрито роль сім’ї як провідного середовища розвитку дитини та визначено значення батьківського коучингу у системі RDI. Особливу увагу приділено професійній ролі психолога, який у межах підходу виступає не лише корекційним фахівцем, а консультантом і фасилітатором сімейної взаємодії. Проаналізовано сучасні дослідження у сфері раннього втручання та сімейноорієнтованої допомоги, які підтверджують ефективність природничо-орієнтованих моделей розвитку соціальної взаємодії дітей. Визначено, що підхід RDI спрямований не на формування окремих поведінкових навичок, а на розвиток фундаментальних механізмів соціального пізнання через живу взаємодію у природних життєвих ситуаціях. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язаних із розширенням доказової бази підходу та його інтеграцією у систему психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами.

Психологічні прояви стресостійкості підлітків в умовах війни в Україні

Ж.В. Сидоренко — 2025-12-25

В статті розглянуто психологічні особливості проявів стресостійкості підлітків як вразливої категорії населення в умовах війни в Україні.
Для проведення емпіричного дослідження була сформована емпірична вибірка, що становила 50 осіб, віком від 13 до 17 років, до якої увійшли 52% хлопців та 48% дівчат. Для досягнення дослідницької мети підібрано комплекс діагностичних методик: Шкала стресостійкості КоннораДевідсона (CD-RISC-10) для оцінки здатності людини долати стресові ситуації та відновлюватися після них; Методика визначення рівня тривожності Ч. Спілбергера-Ю. Ханіна (STAI), адаптована для використання в українській психодіагностиці; Шкала сприйнятого стресу PSS-10, розроблена С. Коеном, Т. Камарком та Р. Мермелштейном та Опитувальник стратегій подолання стресових ситуацій SACS С. Хобфолла, призначений для діагностики копінгстратегій, які використовує людина у стресових ситуаціях.
Було встановлено, що більшість підлітків (82%) демонструє середній рівень стресостійкості, середнє значення якого є нижчим за нормативний показник мирного часу.
Виявлено критично високі показники тривожності: 86% підлітків мають високий рівень ситуативної та 88% високий рівень особистісної тривожності, проте респондент не має низького рівня тривожності, що значно перевищує нормативні показники мирного часу.
Серед копінг-стратегій опитаних домінують асоціальні дії. Це свідчить про схильність підлітків використовувати маніпулятивні та егоцентричні стратегії поведінки у стресових ситуаціях. Кореляційний аналіз підтвердив негативний зв'язок стресостійкості з тривожністю і позитивний зв'язок з пошуком соціальної підтримки.
Крім того, за допомогою кореляційного аналізу між показниками стресостійкості та копінг-стратегіями SACS було встановлено, що найсильніший зв'язок спостерігається між стресостійкістю та асоціальними діями, імпульсивними та ассертивними діями, що свідчить про те, що стресостійкі підлітки загалом активніші у використанні різноманітних копінг-стратегій, проте їхні шляхи подолання стресових станів не завжди є конструктивними.

Особливості гендерних стреотипів у сучасної молоді

Ю.А. Короцінська — 2025-12-25

У статті розглянуто проблему гендерних стереотипів у сучасної молоді як важливий соціальнопсихологічний феномен, що впливає на формування особистості, міжособистісні взаємини та систему соціальних ролей. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією традиційних уявлень про маскулінність і фемінність у сучасному суспільстві, змінами соціокультурного середовища, впливом цифровізації, процесів демократизації та переосмисленням гендерних норм молодим поколінням. Проаналізовано основні наукові підходи до розуміння понять «гендер», «гендерні ролі» та «гендерні стереотипи». Здійснено теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень, присвячених проблемі гендерної соціалізації молоді.
психологічної статі С. Бем (BSRI), шкалу гендерних установок AWS, методику дослідження гендерних стереотипів І. Клециної та авторську анкету. Встановлено, що серед більшості респондентів переважає андрогінний тип гендерної ідентичності, який характеризується поєднанням маскулінних і фемінних рис. Виявлено, що дівчата частіше демонструють егалітарні погляди та підтримують рівноправний розподіл соціальних ролей, тоді як юнаки більшою мірою орієнтуються на традиційні гендерні установки. Дослідження засвідчило тенденцію до поступового послаблення традиційних гендерних стереотипів у молодіжному середовищі та формування більш гнучких уявлень щодо ролі чоловіка і жінки у сучасному суспільстві.
Отримані результати можуть бути використані у практичній діяльності психологів, педагогів, соціальних працівників, а також у процесі розробки програм гендерної просвіти та формування гендерної культури молоді.Представлено результати емпіричного дослідження особливостей прояву гендерних стереотипів у студентської молоді. У дослідженні використано методику діагностики

Особливості психоемоційного виснаження ветеранів та членів їх родин

О. А. Соловей-Лагода — 2025-12-25

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми психоемоційного виснаження ветеранів і членів їхніх родин в умовах тривалого воєнного конфлікту. Визначено, що психоемоційне виснаження є складним багатовимірним феноменом, який формується під впливом тривалого стресу, травматичного досвіду, дефіциту ресурсів та порушення адаптаційних механізмів. Встановлено, що у ветеранів психоемоційне виснаження проявляється через емоційну спустошеність, тривожність, дратівливість, соціальну ізоляцію, порушення сну, когнітивні труднощі та екзистенційні кризи, тоді як у членів родин ветеранів психоемоційне виснаження частіше пов’язано з постійною напругою, очікуванням небезпеки та адаптацією до зміненої поведінки ветерана.
Результати емпіричного дослідження засвідчили високий рівень психоемоційного виснаження в обох групах респондентів.
Встановлено, що ветерани характеризуються більш вираженими проявами деперсоналізації та редукції особистісних досягнень, тоді як у членів родин ветеранів домінує емоційне виснаження. Дослідження за шкалою DASS-21 показало, що ветерани демонструють вищі показники депресивних переживань, що проявляються у пригніченості, втраті життєвого сенсу, ангедонії та зниженні активності. У членів родин ветеранів більш вираженим є рівень тривоги, який супроводжується хронічним напруженням, занепокоєнням та емоційною нестабільністю. Водночас високі показники стресу виявлено в обох групах, що свідчить про наявність тривалого психоемоційного напруження та ризику подальшої дезадаптації. Результати вивчення особливостей адаптації ветеранів та членів їх родин дозволили встановити, що ветерани мають достовірно нижчі показники задоволення собою, ситуацією, міжособистісними стосунками, функціональним станом та життєдіяльністю загалом, що свідчить про труднощі соціально-психологічної реадаптації після бойового досвіду. Члени родин ветеранів демонструють вищий рівень соціального функціонування, однак також переживають хронічне напруження та адаптаційний стрес.
Результати дослідження копінг-стратегій підтвердили існування двох відмінних моделей стресоподолання. У ветеранів переважає проблемно-орієнтований стиль, який характеризується прагненням до контролю ситуації, самостійності та раціонального вирішення проблем. У членів родин ветеранів домінує соціально-емоційна модель подолання, що включає активний пошук підтримки, емоційну переробку переживань та вищий рівень афективного реагування.