Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія Психологічні науки

Титул і зміст Вісника.

Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

«Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія психологічні науки» – це збірник наукових праць, у якому висвітлено результати теоретичних та емпіричних досліджень актуальних проблем психології.

Макет Вісника в повному форматі

Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

Психологічні механізми як предмет психологічних досліджень: вітчизняний та зарубіжний досвід

І.М. Гресько — Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних механізмів як предмета психологічних досліджень у вітчизняній та зарубіжній науці. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю єдиного підходу до визначення сутності психологічних механізмів, їх структури, функцій та ролі у функціонуванні особистості. Метою статті є узагальнення та систематизація наукових підходів до розуміння психологічних механізмів, представлених у працях українських і зарубіжних учених.
Розглянуто основні підходи до трактування поняття «психологічний механізм» у вітчизняній психології. Особливу увагу приділено науковим поглядам С. Максименка, який розглядає психологічні механізми як важливі складові функціонування та розвитку особистості, а також працям інших українських дослідників, які висвітлюють особливості саморегуляції, адаптації та особистісного становлення. Також у статті висвітлено підходи до розуміння механізму як системи засобів, способів або їх поєднання, а також психологічних механізмів як системи внутрішніх процесів і способів, що забезпечують виникнення, розвиток та функціонування особистісних властивостей. Особливу увагу приділено ролі психологічних механізмів у процесах саморегуляції, адаптації, особистісного становлення та розвитку людини.
Проаналізовано зарубіжні підходи до розуміння психологічних механізмів, зокрема психоаналітичну концепцію З. Фрейда, у межах якої психологічні механізми представлені системою механізмів адаптації особистості. Зокрема, такими головними механізмами адаптації визначені механізми психологічного захисту та копінг, де захисні механізми спрямовані на зниження внутрішньої напруги та підтримання психічної рівноваги, а копінг є механізмом подолання стресових ситуацій та адаптації до вимог навколишнього середовища.
У результаті теоретичного дослідження встановлено, що психологічні механізми є системою внутрішніх процесів психіки людини, що забезпечує цілісність, динаміку та саморегуляцію особистості. Зроблено висновок про багатовимірність і міждисциплінарний характер поняття психологічних механізмів, а також необхідність подальшого розвитку теоретичних і емпіричних досліджень у цьому напрямі.

Теоретична модель збереження ментального здоров’я здобувачів вищої освіти у повоєнний період

І.М. Ушакова — Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми збереження ментального здоров’я здобувачів вищої освіти в умовах повоєнного відновлення українського суспільства. Обґрунтовано актуальність дослідження, зумовлену зростанням психоемоційного навантаження на студентську молодь унаслідок воєнних подій, тривалого впливу стресогенних чинників, невизначеності майбутнього та необхідності адаптації до нових соціальних і освітніх умов. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння ментального здоров’я як багатовимірного феномену, що охоплює психологічне благополуччя, емоційну рівновагу, соціальну інтегрованість, здатність до саморегуляції та продуктивного функціонування особистості. Визначено основні особистісні, соціально-психологічні та освітньоорганізаційні чинники збереження ментального здоров’я студентської молоді у повоєнний період. До особистісних ресурсів віднесено резильєнтність, життєстійкість, психологічний капітал, самоефективність, оптимізм та навички емоційної саморегуляції. Соціально-психологічними ресурсами визначено соціальну підтримку, якість міжособистісних взаємин та соціальну інтегрованість, а освітньо-організаційними – психологічно безпечне освітнє середовище, доступність психологічної допомоги та підтримувальну академічну культуру. На основі ресурсного підходу розроблено теоретичну модель збереження ментального здоров’я здобувачів вищої освіти у повоєнний період. Модель включає чотири взаємопов’язані блоки: цільовий, ресурсний, процесуальний та результативний. Визначено механізми реалізації моделі, серед яких розвиток адаптивних копінг-стратегій, формування навичок саморегуляції, активізація соціальної підтримки та здійснення психологічного супроводу студентів. Очікуваними результатами функціонування моделі є підвищення рівня психологічного благополуччя, академічної адаптації, стресостійкості та посттравматичне зростання здобувачів вищої освіти. Окреслено перспективи практичного використання моделі у системі психологічного супроводу студентської молоді в умовах повоєнного суспільства.

Психологічні особливості професійного здоров'я військовослужбовців з різним досвідом участі в бойових діях

Н. О. Світлична — Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження психологічних особливостей професійного здоров'я військовослужбовців залежно від їхнього досвіду участі в бойових діях. Актуальність дослідження зумовлена високим рівнем психоемоційного навантаження, стресових чинників і ризиків посттравматичних розладів, характерних для військової професії в сучасних умовах. Мета дослідження – виявити специфіку когнітивної, емоційної та поведінкової складових професійного здоров'я у військовослужбовців, які мають і не мають досвіду участі в бойових діях. Емпіричне дослідження проведено на вибірці 40 військовослужбовців (23 особи з досвідом бойових дій, 17 осіб – без такого досвіду). Використано комплекс психодіагностичних методик: тест смисложиттєвих орієнтацій (Purpose in Life Test), методика пошуку відчуттів (Sensation Seeking Scale), опитувальник стратегій подолання стресу (SACS) та адаптовану методику оцінки нервово-психічної стійкості. Результати засвідчили, що військовослужбовці з бойовим досвідом мають значуще вищі показники загальної осмисленості життя, цілеспрямованості, локусу контролю – Я та життя, а також вищий рівень нервово-психічної стійкості (p≤0,01). Вони частіше обирають активні, просоціальні копінг-стратегії, тоді як особи без бойового досвіду схильні до пасивних, уникаючих стратегій. Виявлено значущі відмінності за показниками «пошук нових вражень» та «неадаптивне прагнення до труднощів» (p≤0,01). Поведінкова складова професійного здоров'я не має статистично значущих відмінностей між групами, за винятком схильності до обережних дій. Отримані результати дозволяють обґрунтувати необхідність диференційованих психологічних програм збереження професійного здоров'я військовослужбовців з урахуванням їхнього бойового досвіду.

Феномен душі в історії психологічної думки: від античних уявлень до сучасних концепцій психіки

І.М. Кучер , В.А. Оверчук — Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено історико-психологічний аналіз феномену душі як однієї з первинних категорій, через яку в європейській інтелектуальній традиції осмислювалися внутрішній світ людини, її здатність до мислення, переживання, самопізнання, морального вибору та особистісного розвитку. Актуальність дослідження зумовлена потребою уточнення змістової наступності між філософським поняттям «душа» та сучасними психологічними категоріями «психіка», «свідомість», «особистість», «самосвідомість», «цінності» й «життєві смисли». Метою статті є визначення основних етапів трансформації уявлень про душу в історії психологічної думки та обґрунтування значення цієї трансформації для розуміння предметного поля психології. Методологічну основу дослідження становлять історико-генетичний, порівняльноісторичний, категоріально-понятійний методи, а також теоретичне узагальнення наукових джерел. Показано, що в античній філософії душа розглядалася як принцип життя, пізнання та внутрішньої організації людини; у середньовічній думці її осмислення було пов’язане з духовністю, моральністю і самопізнанням; у Новий час відбувся поступовий перехід від метафізичного трактування душі до аналізу свідомості, мислення й пізнавальних процесів. Обґрунтовано, що становлення психології як самостійної науки не спричинило повного зникнення проблематики душі, а зумовило її методологічну трансформацію у мову наукових категорій. Наукова новизна полягає в систематизації основних історикопсихологічних етапів зміни змісту поняття «душа» та уточненні його значення для сучасного гуманітарнопсихологічного знання.

Ресурсний потенціал особистості дитини з особливими освітніми потребами у формуванні життєстійкості під час війни

Г.С. Тарасенко , Н.В. Логутіна , О.І. Маляр — Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичний аналіз ресурсного потенціалу особистості дитини з особливими освітніми потребами як важливого чинника формування життєстійкості в умовах війни. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психотравмувальних впливів воєнного середовища на дітей, особливо тих, які мають особливі освітні потреби та характеризуються підвищеною вразливістю до стресових факторів. Визначено, що життєстійкість є інтегративною властивістю особистості, яка забезпечує здатність до адаптації, саморегуляції, збереження психоемоційної рівноваги та конструктивного подолання кризових ситуацій.
Обґрунтовано, що ресурсний потенціал дитини має багаторівневу структуру та охоплює внутрішні, соціальні й культурно-ціннісні ресурси. До внутрішніх ресурсів віднесено емоційну стабільність, когнітивну гнучкість, позитивну самооцінку, навички саморегуляції та базове відчуття безпеки. Соціальні ресурси представлені підтримкою сім’ї, педагогів, однолітків та інклюзивного освітнього середовища. Культурно-ціннісні ресурси включають систему життєвих смислів, моральні орієнтири, відчуття приналежності до спільноти та культурні практики підтримки. Встановлено специфічні особливості ресурсного потенціалу дітей з особливими освітніми потребами, серед яких нерівномірність розвитку психічних функцій, підвищена залежність від зовнішньої підтримки, вразливість до стресових впливів та наявність компенсаторних механізмів. Доведено, що ефективне формування життєстійкості можливе за умов створення безпечного освітнього середовища, індивідуалізації навчання, розвитку навичок саморегуляції, емоційної стабілізації та партнерської взаємодії із сім’єю. Визначено практичні стратегії підтримки життєстійкості дітей з ООП, зокрема використання арттерапії, казкотерапії, емоційно-ресурсних вправ та групових форм взаємодії. Зроблено висновок про важливість цілеспрямованої актуалізації ресурсного потенціалу дитини як основи її адаптації, збереження психічного здоров’я та успішного розвитку в умовах воєнного часу.

Психологічні детермінанти та особистісні передумови схильності до девіантної поведінки студентської молоді

О.А. Соловей-Лагода , О.О. Суханова — Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічних детермінант схильності до девіантної поведінки студентської молоді в умовах воєнного часу в Україні. Теоретичний аналіз охопив психоаналітичний, екзистенційно-гуманістичний та соціологічний підходи до розуміння девіантності, а також систематизував індивідуально-психологічні, соціальнопсихологічні, мотиваційні та соціально-економічні детермінанти девіантної поведінки. Емпіричну базу дослідження склали результати обстеження 69 студентіввіком 17–22 роки за допомогою методики визначення психічних станів, що зумовлюють схильність до девіантної поведінки (М. Горської), та методики діагностики схильності до девіантної поведінки (А.Н. Орла, СОП). Для перевірки взаємозв'язку між психоемоційними станами та конкретними формами схильності до девіантної поведінки застосовано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Встановлено статистично значущі кореляції між узагальненим показником психологічного ризику за методикою Горської та усіма п'ятьма шкалами схильності до девіантної поведінки за Орлом, найсильніший зв'язок виявлено з показником вольового контролю емоційних реакцій (rs=0,49; p <0,001). Порівняння груп з високим і низьким рівнем ризику за допомогою U-критерію Манна – Уїтні підтвердило статистично значущі відмінності за всіма шкалами схильності до девіантної поведінки. Результати інтерпретовано в контексті специфіки воєнного часу та запропоновано напрями психопрофілактичної роботи.

Вплив стресу на розвиток психосоматичних симптомів та сучасні методи емоційної та тілесної регуляції

О. Є. Губар — Sun, 26 Jul 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто вплив хронічного стресу на розвиток психосоматичних симптомів та сучасні методи емоційної і тілесної регуляції. Метою дослідження є аналіз психофізіологічних механізмів психосоматизації та можливостей зниження стресового навантаження. У роботі використано методи теоретичного аналізу наукових джерел, узагальнення та систематизації сучасних підходів до психоемоційної саморегуляції. Встановлено, що практики майндфулнес, тілесно-орієнтовані техніки та емоційне усвідомлення сприяють зниженню психофізіологічного напруження й покращенню адаптаційних ресурсів організму.

Соціальний статус онкологічно хворого: предикторники втрати та стратегії подол ання психотравм

Н.С. Лапшова — Mon, 27 Jul 2026 00:00:00 +0300

The article examines the problem of social status loss in cancer patients and analyzes the main psychological, social, and economic predictors that influence the development of psychotraumatic experiences during oncological disease. It is emphasized that cancer affects not only the physical condition of a person but also destroys habitual social ties, professional roles, communication patterns, and self-perception within society. The study highlights the relationship between psychological well-being, quality of life, social support, and treatment effectiveness. Particular attention is paid to the role of stigmatization, financial burden, uncertainty of the future, and changes in social interaction in modern Ukrainian realities under conditions of war. The author analyzes coping strategies used by cancer patients and demonstrates that social support significantly reduces stress and increases adaptation to treatment and rehabilitation. It is substantiated that restoration or preservation of social status is an important component of psychological recovery and successful reintegration of cancer patients into social life. The necessity of developing long-term psycho-oncological support programs aimed at maintaining social functioning, resilience, and quality of life is emphasized.

Взаємозв’язок копінг-стратегій та стресостійкості студентської молоді в умовах воєнного стану

А. Б. Мудрик — Mon, 27 Jul 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження взаємозв’язку копінгстратегій та стресостійкості студентської молоді в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційного навантаження на молодь внаслідок соціальної нестабільності, тривалої невизначеності та впливу воєнних подій, що актуалізує проблему збереження психологічного благополуччя та ефективної адаптації. Метою дослідження стало теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення особливостей взаємозв’язку копінг-стратегій і стресостійкості студентів.

Конструювання методики діагностики вторинної медіа-індукованої травми у цивільного населення в умовах війни: психометричне обгрунтування

О. Журавльова , О. Журавльов — Mon, 27 Jul 2026 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження зумовлена відсутністю валідного психодіагностичного інструментарію для оцінки проявів медіа-індукованої вторинної травми у цивільного населення в умовах повномасштабної війни. На відміну від класичних моделей вторинного травматичного стресу, що переважно орієнтовані на представників допоміжних професій або осіб, які безпосередньо взаємодіють із потерпілими, сучасний інформаційний простір створює умови для формування травматичних реакцій у широких верств населення внаслідок регулярного споживання медіаконтенту, пов'язаного з війною.
Метою дослідження стало конструювання та психометричне обґрунтування авторської методики діагностики вторинної медіаіндукованої травми у цивільного населення. Створення опитувальника здійснювалося на основі інтеграції теоретичних положень міжнародних психодіагностичних методик Secondary Traumatic Stress Scale (STSS), Secondary Traumatic Stress Scale for Social Media Users (STSS-SM) та Earthquake Related Media Content and Secondary Traumatic Stress Scale (EMC-STS) з урахуванням специфіки інформаційного простору повномасштабної війни в Україні. Первинна версія інструменту включала 22 твердження. У дослідженні взяли участь 361 респондент віком від 18 до 66 років. Психометрична апробація передбачала проведення експертного оцінювання змісту тверджень, експлораторного факторного аналізу методом головних осей із косокутним обертанням Promax, оцінювання дискримінативності пунктів та внутрішньої узгодженості шкал. За результатами психометричного аналізу остаточна версія методики була скорочена до 17 тверджень, що утворили чотири шкали: «Емпатійна ідентифікація з постраждалими», «Психоемоційне виснаження», «Гіперактивація» та «Інтрузивно-психофізіологічні реакції». Запропонована факторна структура пояснює 52,7 % загальної дисперсії, а показники факторних навантажень підтверджують змістову цілісність виділених компонентів. Коефіцієнти дискримінативності всіх пунктів перебували в межах від 0,71 до 0,97, що свідчить про їх високу здатність диференціювати респондентів за рівнем вираженості досліджуваного конструкта. Значення коефіцієнта α Кронбаха для окремих шкал становили 0,77- 0,82, а для загальної шкали - 0,91, що підтверджує високий рівень внутрішньої узгодженості методики. Отримані результати свідчать про належні психометричні характеристики розробленого опитувальника та можливість його використання для оцінювання проявів медіа-індукованої вторинної травматизації у цивільного населення в умовах війни.