Тип прив’язаності в контексті романтичних стосунків у юнацькому віці

Анотація

У статті розглядається актуальна тема дослідження типів прив’язаності у юнацькому віці і їх зв’язку із показниками співзалежності. Розглянуті класичні і сучасні підходи до визначення поняття «прив’язаність», проаналізовані різні типології прив’язаності та чинники, які впливають на її прояв. Досліджено вплив типів прив’язаності та особливостей романтичних стосунків у юнацькому віці, зокрема схильності до співзалежності. Теоретично проаналізовано основні підходи до розуміння прив’язаності та співзалежності, їх роль у формуванні міжособистісної взаємодії. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 107 осіб віком від 14 до 19 років із використанням комплексу психодіагностичних методик, зокрема тестів на визначення типу прив’язаності та рівня співзалежності. Статистично було доведено, що типи прив’язаності представлені у вибірці молоді нерівномірно, зокрема, домінує надзалучений тип. Виявлені взаємозв’язки між типом прив’язаності і рівнем співзадлежності, найвищий з яких був визначений у боязливого типу. Аналіз отриманих результатів свідчить про наявність чіткої диференціації рівня співзалежності між групами з різними типами прив’язаності. Найнижчі значення середніх рангів спостерігаються у респондентів з надійним типом прив’язаності, що підтверджує їхню здатність до збереження автономії у міжособистісних стосунках та відсутність виражених співзалежних тенденцій. У результаті дослідження встановлено, що тип прив’язаності є значущим чинником, який впливає на рівень співзалежності у романтичних стосунках. Виявлено, що найвищий рівень співзалежності характерний для осіб із тривожним та уникаючими типами прив’язаності, тоді як найнижчий - для осіб із надійним типом. Таким чином, гіпотеза про залежність рівня співзалежності від типу прив’язаності підтверджується. Отримані результати можуть бути використані у практиці психологічного консультування та розробці програм формування здорових міжособистісних стосунків у молоді.