Зв’язок образу «Я» із психосоматичними розладами з точки зору різних психологічних теорій

Анотація

Здоров’я на сьогоднішній день визначає специфіку та становище сучасного суспільства, яке визначається впливом соціально-економічних, екологічних, геополітичних, демографічних криз та станом психічно-нервової напруги, тривалого стресу, внаслідок чого зростає рівень специфічних захворювань. Здоров’я дедалі більше усвідомлюється не тільки, найвища цінність, але й як соціальна проблема.
На початку ХІХ століття в англо-американській медицині з’явився термін «психосоматика», який запропонував у 1818 році J. Heinroth, який пояснював соматичні захворювання з психогенною етіологією. Так, наприклад, причинами виникнення туберкульозу, епілепсії та раку він розглядав як результат переживання почуття злості, сорому та сексуальних страждань. Сто років було потрібно для того, щоби цей термін увійшов у вжиток лікарів.
У сучасному світі визначення терміну «психосоматика» слід надати виходячи зі значення складаючи його слів (грец. psyche – душа, soma – тіло) - це насамперед функціональні розлади внутрішніх органів або систем організму людини, формування та протікання яких пов’язані з особливостями психічного реагування особистості людини, або такі, що розвиваються внаслідок впливу стресу, психічної травми та інших психологічних чинників.
З часом сформувалася низка психосоматичних теорій, які виникли у відповідь на потреби медичної практики. В наслідок цього відбувається дуалістичний розгляд тілесних феноменів: з одного боку, вони мають бути об’єктовими у медичній термінології, а з іншого боку медицина не здатна пояснити значну їх частину.