Самоактуалізація особистості як психологічний феномен
DOI:
https://doi.org/10.31558/2786-8745.2024.1(4).2Ключові слова:
самоактуалізація, самотність, самоприйняття, розвиток особистості, саморегуляція, зрілість, інтеграція до змінАнотація
У статті аналізуються дослідження науковців, феномену самоактуалізації як чинника самореалізації особистості, та психологічні особливості переживання самотності особистості. Це – процес, в результаті якого відбувається системна трансформація особистості. Розвиток поведінки зрілої особистості характеризується більш узагальненим усвідомленням себе, адекватною самооцінкою, наявністю здатності регулювати свої дії не лише під впливом обставин, а й самостійно, появою більш загальної і віддаленої за часом мети, виникненням внутрішніх стимулів, регулюючих діяльність, формуванням потреби у самотворенні як одному з проявів самоактивності. Проблема самоактуалізації особистості вважається однією з фундаментальних проблем людського буття, оскільки саме завдяки цьому процесу індивід долучається до суспільства, гармонійно і збалансовано розкривається в ньому, здійснюючи можливості розвитку свого «Я». Термін «самоактуалізація» (Self-actualisation) походить від слова «актуалізація», що означає «перехід від стану можливостей до стану дійсності».
У зарубіжній психологічній науці поняття самореалізації особистості розвивалося переважно в межах гуманістичного підходу. У його контексті особистість сприймається як унікальна, цілісна система, що має «відкриту можливість» самоактуалізації, властиву лише людині. Слід відзначити, що в гуманістичній психології поняття самоактуалізації виступає синонімом самореалізації, у зв’язку з чим варто зазначити деяку відмінність. Реалізація, як частина поняття «самореалізація», передбачає насамперед усвідомлення, когнітивну діяльність. Самоактуалізація ж є по суті самим прагненням людини до більш повного виявлення та розвитку своїх особистісних можливостей. Це не лише результат, але також і сам процес втілення властивих індивіду здібностей, рух якого йде вгору по піраміді потреб від базових до задоволення вищих потреб. Самоактуалізація передбачає тривале, постійне залучення до процесу зростання й розвитку здібностей до максимально можливого рівня.
Людина в процесі самоактуалізації має гарне психологічне здоров’я. Її базові потреби задоволені, тому вона спонукається мотивами вищого порядку й прагне до зростання.
Посилання
Саннікова О.П., Бедан В.Б. Фунціональна спрямованість переживання самотності. Проблема сучасної психології особистості: зб. матеріалів наук.-практ. конф. молодих учених та студентів (м.Одеса, 18-21 травня 2017 р.). ПНПУ імені К.Д.Ушинського. Одеса: Ледарук, 2017. С. 177-184.
Долинська, Л. В., Пенькова, О. І. (2016). Самореалізація особистості як соціально-психологічний феномен. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки : зб. наукових праць. 3 (48), 18-25.
Сердюк Л. З., Яблонська Т. М., Пенькова О. І., Володарська Н. Д. Самотворення у розвитку особистості : науково-методичний посібник ; за ред. Л. З. Сердюк. Київ : Педагогічна думка, 2015.
Кобильнік, Л. М., Каткова, Т. А., & Каткова, Т. А. Діалектика та динаміка ціннісного самовизначення студентів-психологів у процесі професійної підготовки. "Наука і освіта", №6, 2014
Овчаренко Н. В. Особливості методології аналізу філософсько–освітнього змісту поняття “самореалізація особистості” / Н. В. Овчаренко // Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник”. – 2015. – Випуск 92. – С. 269-273.
Гладуш, В. А., and Г. І. Лисенко. "Педагогіка вищої школи: теорія, практика, історія." 2014.
Поденко, А. В.; Кутузова, О. В. Особливості професійної самоактуалізації студентів-психологів. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки», 2018, 5: 117-123.
Рутина, Ю. В. Професійна самоактуалізація особистості. Актуальні проблеми психології, 2012, 1.45: 66-71.