Взаємозв’язок між емоційним вигоранням і психологічними ресурсами студентів у кризових умовах

Анотація

Сучасне освітнє середовище, особливо в умовах системної кризи та військового конфлікту, створює безпрецедентне психологічне навантаження на студентську молодь. Цей хронічний стрес значно посилює ризик розвитку синдрому емоційного вигорання (ЕВ), який характеризується емоційним виснаженням, цинізмом та редукцією особистих досягнень. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю ідентифікації внутрішніх захисних механізмів, які модулюють вплив кризових стресорів на психічне здоров’я та академічну успішність студентів. Теоретичною основою роботи є Модель вимог-ресурсів праці (JD-R) та, зокрема, Теорія збереження ресурсів (COR) С. Хобфолла. Остання стверджує, що стрес виникає не лише внаслідок втрати ресурсів, але й при відсутності їх набуття після значних інвестицій, що є типовим для контексту невизначеності. Дослідження фокусується на диференційованому впливі двох ключових психологічних ресурсів - резилієнтності (життєстійкості) та толерантності до невизначеності - на окремі компоненти ЕВ. Емпіричні дані підтверджують, що високий рівень психологічних ресурсів обернено корелює із проявами ЕВ. Встановлено, що резилієнтність відіграє багатофункціональну модераторну роль, значуще знижуючи як емоційне виснаження, спричинене постійною втомою та гіперзв’язком, так і редукцію особистих досягнень, допомагаючи зберігати когнітивні функції та самооцінку. Толерантність до невизначеності, у свою чергу, є критичним буфером, що запобігає емоційному виснаженню, яке виникає внаслідок хронічної тривоги, спричиненої неконтрольованим зовнішнім хаосом та непередбачуваністю майбутнього. Результати дослідження є важливою основою для розробки цільових превентивних психологічних інтервенцій, спрямованих на зміцнення внутрішньої стійкості студентської молоді у довгостроковій перспективі. Подальші дослідження мають бути зосереджені на лонгітюдному структурному моделюванні для уточнення динаміки цих взаємозв'язків.