Особливості психоемоційного виснаження ветеранів та членів їх родин
DOI:
https://doi.org/10.31558/2786-8745.2025.2(7).9Ключові слова:
психоемоційне виснаження, ветерани, члени родин ветеранів, вторинна травматизація, деперсоналізація, адаптація, допінг-стратегіїАнотація
У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми психоемоційного виснаження ветеранів і членів їхніх родин в умовах тривалого воєнного конфлікту. Визначено, що психоемоційне виснаження є складним багатовимірним феноменом, який формується під впливом тривалого стресу, травматичного досвіду, дефіциту ресурсів та порушення адаптаційних механізмів. Встановлено, що у ветеранів психоемоційне виснаження проявляється через емоційну спустошеність, тривожність, дратівливість, соціальну ізоляцію, порушення сну, когнітивні труднощі та екзистенційні кризи, тоді як у членів родин ветеранів психоемоційне виснаження частіше пов’язано з постійною напругою, очікуванням небезпеки та адаптацією до зміненої поведінки ветерана.
Результати емпіричного дослідження засвідчили високий рівень психоемоційного виснаження в обох групах респондентів.
Встановлено, що ветерани характеризуються більш вираженими проявами деперсоналізації та редукції особистісних досягнень, тоді як у членів родин ветеранів домінує емоційне виснаження. Дослідження за шкалою DASS-21 показало, що ветерани демонструють вищі показники депресивних переживань, що проявляються у пригніченості, втраті життєвого сенсу, ангедонії та зниженні активності. У членів родин ветеранів більш вираженим є рівень тривоги, який супроводжується хронічним напруженням, занепокоєнням та емоційною нестабільністю. Водночас високі показники стресу виявлено в обох групах, що свідчить про наявність тривалого психоемоційного напруження та ризику подальшої дезадаптації. Результати вивчення особливостей адаптації ветеранів та членів їх родин дозволили встановити, що ветерани мають достовірно нижчі показники задоволення собою, ситуацією, міжособистісними стосунками, функціональним станом та життєдіяльністю загалом, що свідчить про труднощі соціально-психологічної реадаптації після бойового досвіду. Члени родин ветеранів демонструють вищий рівень соціального функціонування, однак також переживають хронічне напруження та адаптаційний стрес.
Результати дослідження копінг-стратегій підтвердили існування двох відмінних моделей стресоподолання. У ветеранів переважає проблемно-орієнтований стиль, який характеризується прагненням до контролю ситуації, самостійності та раціонального вирішення проблем. У членів родин ветеранів домінує соціально-емоційна модель подолання, що включає активний пошук підтримки, емоційну переробку переживань та вищий рівень афективного реагування.
Посилання
Карамушка Л. М. Психологія професійного вигорання особистості: монографія. Київ: Логос, 2018. 424 с.
Максименко С. Д. Генеза здійснення особистості: монографія. Киї: ТОВ «КММ», 2006. 255 с.
Титаренко Т. М. Психологія життєвої кризи особистості : навч. посіб. Київ: Агропромвидав України, 2016. 348 с.
Яценко Т. С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: навч. посіб. Київ: Вища школа, 2015. 382 с.
Herman J. Trauma and Recovery: The Aftermath of Violence – From Domestic Abuse to Political Terror. New York: Basic Books, 2015. 336 p.
Hobfoll S. E. Conservation of Resources: A New Attempt at Conceptualizing Stress. American Psychologist. 1989. Vol. 44, № 3. P. 513–524.
Lazarus R. S., Folkman S. Stress, Appraisal, and Coping. New York: Springer Publishing Company, 1984. 456 p.
Maslach C., Jackson S. E., Leiter M. P. Maslach Burnout Inventory Manual. 4th ed. Menlo Park: Mind Garden, 2018. 211 p.
Schaufeli W. B., Enzmann D. The Burnout Companion to Study and Practice: A Critical Analysis. London: CRC Press, 1998. 240 p.