Відображення цільової спрямованості особистості у суспільно-корисній діяльності

Анотація

У статті представлено результати дослідження розвитку цільової спрямованості у здобувачів вищої освіти. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння феноменів «спрямованість» та «цільова спрямованість» у сучасній психології. Аналіз отриманих результатів дозволив виявити якісні зрушення в розвитку цільової спрямованості студентів, які за час дослідження займались волонтерською діяльністю: фіксується позитивне ставлення до себе, до оточуючих людей, розуміння їх потреб та проблем, бажання допомогти, підвищення емоційної стійкості до високого та середнього рівнів, підвищення рівня самостійності та організованості, самовизначення в житті, розвиток вміння ставити конкретні цілі та вчасне їх виконання, підвищення рівня навчальної мотивації. За даними останнього зрізу, сфери розташувалися наступним чином: дружня, суспільна та сімейна, навчальна, самодіяльна та особистісна, інтимна. Такі дані свідчать про благородність та масштабність цілей, які ставлять перед собою студенти. Їх увага спрямована вже не на самого себе, а на близьких та оточуючих людей, на суспільство в цілому. Значно підвищилась кількість цілей, пов’язаних з навчанням. В кінці експерименту простежується тенденція підвищення престижності навчання в університеті та отримання знань для використання їх у подальшому житті. За допомогою t-критерію Стьюдента для залежних вибірок встановлені значимі відмінності між усіма складовими результатів трьох позицій цільової спрямованості студентів першого та другого зрізу.