Психологічні особливості особистості, яка стикається з позитивними або негативними наслідками прокрастинації
DOI:
https://doi.org/10.31558/2786-8745.2022.1(1).3Ключові слова:
прокрастинація; наслідки; позитивні; негативні; особистісні; міжособистісні; соціальніАнотація
У статті розглянуто наукові підходи до вивчення прокрастинації особистості та її наслідків, а також викладено емпіричне дослідження з означених питань.
Узагальнюючи погляди на природу прокрастинації в різних дослідницьких підходах, виявлено: більшість дослідників акцентують у визначенні прокрастинації негативні наслідки прокрастінації, але є дані про можливість продуктивного впливу даного феномену. Напрямки вивчення феномену: дослідження ситуативних причин прокрастинації; виявлення індивідуально-особистісних особливостей самих прокрастинаторів; наслідки відкладання справ; соціально-культурні і демографічні відмінності прокрастинації.
Надано власну класифікацію наслідків прокрастинації особистості: 1) особистісні; 2) міжособистісні; 3) соціальні. Вважаємо, що виявити, що таке позитивні або негативні наслідки прокрастинації особистості, не можливо без суб’єктивної оцінки самої особистості яка переживає ці прояви та наслідки.
Зроблені описи психологічного портрету прокрастинатора; психологічних особливостей особистості, яка стикається з негативними наслідками прокрастинації; психологічних особливостей особистості, яка стикається з позитивними наслідками прокрастинації.
У прокрастинатора виявлено негативне ставлення до себе, до важливої діяльності та стратегія «від людей» при великому прагненні до самоствердження та успіху.
Лише у особистості прокрастинатора, яка стикається з позитивними наслідками зволікань, виявлено позитивне ставлення до інших та до навколишньої дійсності (бажання бути корисною суспільству, допомагати іншим), позитивне ставлення до своїх особливостей при доволі інертному ставленні до важливої діяльності. Щодо позитивних наслідків та їх впливу на загальний рівень прокрастинації, тут можемо наголошувати про прояви конструктивної прокрастинації.
Встановлено, що прокрастинація породжує подальшу прокрастинацію, що призводить до закріплення такої поведінки та утворення рис типового характеру прокрастинатора.
Посилання
Steel P. Arousal, avoidant and decisional procrastinators: Do they exist? Personality and Individual Differences. 2010. V. 48 (8). P. 926-934.
Milgram N. A. Procrastination: A malady of modern time. Boletin de Psicologia. 1992. Vol. 35:83. 102 p.
Klingsieck K. B. Procrastination When Good Things Don’t Come to Those Who Wait. European Psychologist. 2013. № 18(1). Р. 24–34.
Виндекер О.С., Останина М.В. Формальный и содержательный анализ шкалы общей прокрастинации С.Н. Lay (на примере студенческой выборки). Актуальные проблемы психологического знания: теоретические и практические проблемы психологии. 2014. № 1(30). С. 116-126.
Мотрук Т. О. Стеценко Д. В. Прокрастинація як інгібітор розвитку успіш ної особистості. Актуальні питання сучасної психології: матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (Суми, 15 травня 2014 р.). Суми: Видво СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2014. С. 292-297.
Хофман И. Лень - залог долгой жизни. М.: Издательство: ИГ «Весь», 2002. 160 с.
Van Eerde, W. Procrastination: selfregulation in initiating avserive goals. Applied Psychology: An International Review. 2000. № 49. C. 372–389.
Рудоманенко Ю. В. Співвідношення показників наслідків та проявів прокрастинації особистості. Габітус. Науковий журнал соціології та психології. 2022. Випуск 38. С. 122-127.
Kарен Хорні. Наші внутрішні конфлікти. https://booksonline.com.ua/view. php?book=173917
Kachgal, M. M. Academic procrastination prevention/ intervention: Strategies and recommendations M. M. Kachgal, L. S. Hansen & K. J. Nutter Journal of Developmental Education. 2001. Vol. 25(1). Р. 14–24.
