Особливості самоставлення осіб юнацького віку з різним рівнем успішності

Анотація

У статті представлено теоретичний аналіз дослідження проблеми самоставлення як в зарубіжній так і у вітчизняній психології. Самоставлення визначено як специфічне, стійке ставлення людини до власного «Я», яке проявляється в особистісній, емоційній, соціальній і поведінковій сферах життєдіяльності.
Зазначено, що феномен самоставлення нерозривно пов’язаний із становленням особистості як реального самоусвідомлення суб’єкта. Розглянуто проблему формування самоставлення та його зв’язку із успішністю у осіб юнацького віку. Розкрито основні визначальні характеристики самоставлення в юнацькому віці. Зроблено висновки, що самоставлення здійснює детермінації соціальної поведінки, впливає на успішність будь-якої діяльності та особистісної самореалізації людини.
Розглянуто роботи таких учених, як О. Камінської, А. Мирошниченко, Т. Слабко, К. Хоменко, Р. Бернса, У. Джеймса, К. Роджерса, М. Розенберга, Д. Хатті. Проведена діагностика визначення особливостей самоставлення осіб юнацького віку. Наведено результати емпіричного дослідження, яке включало дослідження за методикою «Дослідження самоставлення» С. Пантілєєва та В. Століна, студентів третього року навчання Комунального закладу вищої освіти «Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу». Згідно з проведеним статистичним аналізом виявлено, що у осіб юнацького віку з різним рівнем особистісної успішності спостерігаються індивідуально-психологічні особливості самоставлення.
Теоретико-прикладне дослідження проблеми самоставлення у юнацькому віці показало, що саме цей феномен виступає як вирішальний компонент формування «Я» людини, який впливає як на особистісні риси, так і на цілі, поведінку, діяльність тощо. Запропоновано корекційні заходи для покращення самоставлення осіб юнацького віку, які можуть використовувати педагоги та психологи.