Особливості вимушеної міграції як виду втрати
DOI:
https://doi.org/10.31558/2786-8745.2024.1(4).12Ключові слова:
соціально-психологічна адаптація, вимушена міграція, мігрант, втратаАнотація
У статті розглянуті особливості психоемоційного стану осіб, які стикнулися з вимушеною міграцією під час війни, описано детермінанти ускладненої адаптації в процесі міграції, обґрунтовано реакції втрати та особливості їх перебігу в осіб, що переживають процес міграції, проаналізовано можливості покращення соціально-психологічної адаптації через розуміння процесу міграції як втрати.
У процесі повномасштабної війни питання вимушеної міграції та соціально-психологічної адаптації набувають надзвичайної актуальності. За даними міжнародних організацій, мільйони людей в Україні були змушені покинути свої домівки. Внутрішня міграція та біженство спричиняють ускладнені адаптаційні процеси, оскільки більшість переселенців переживають переселення як втрату. Непередбачений характер міграції, спричинений травмуючими подіями, ускладнює адаптацію, а психологічна травма поглиблює цей процес.
Вимушена міграція — це не просто зміна місця проживання, а й втрата відчуття безпеки, соціокультурного середовища, а також близьких людей. Зміни, зокрема фізичні та соціальні, породжують тривогу, стрес і можуть призвести до психологічних проблем. Дослідники, такі як Л. Дідковська та А. Дідковський, характеризують еміграцію як екстремальну подію, що порушує звичне середовище та акультурацію.
Люди, які вимушено мігрують, часто стикаються з фазами горя, що включають заперечення, гнів, депресію та прийняття. Втрата значущого об'єкта, зокрема дому чи звичного способу життя, впливає на психологічний стан і може викликати посттравматичний стресовий розлад. Важливим чинником, що впливає на адаптацію, є підтримка соціального середовища, яке часто втрачається через міграцію.
Серед викликів, з якими стикаються переселенці, — відчуття провини перед тими, хто залишився в небезпеці, а також небажання інтегруватися в нове середовище, що поглиблює ізоляцію. Перспективи досліджень полягають у розробці ефективних програм соціально-психологічної адаптації, які сприятимуть зниженню рівня стресу та підвищенню якості життя вимушених мігрантів.
Посилання
Внутрішньо переміщені особи: від подолання перешкод до стратегії успіху: монографія / за ред. О. Ф. Новікової, О. І. Амоши, В. П. Антонюк. Київ: Інститут промисловості НАН України, 2016. 448 с.
Дідковська Л., Дідковський А. Соціально-культурна адаптація в міграції. Частина перша. Львів: Растр-7, 2024. 448 с.
Марута Н. О., Панько Т. В. Клініко-психопатологічна структура та психопатологічні особливості розладів адаптації у внутрішньо переміщених осіб [Електронний ресурс]. Режим доступу : URL : https://health-ua.com/article/74690-klnkopsihopatologchna-struktura--tapsihopatologchn-osoblivost-rozladv-adapt.
Міхеєва О., Середа В. Сучасні українські внутрішньо переміщені особи: основні причини, стратегії переселення та проблеми адаптації. Стратегії трансформації і превенції прикордонних конфліктів в Україні: зб. Аналіт. матеріалів. Львів: Галицька видавнича спілка, 2015. 461 с.
Неймейр Р. Терапія горя. Київ: Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, 2021. 259 с.
Слюсаревський М.М., Блінова О.Є. Психологія міграції. Кіровоград: ТОВ «Імекс ЛТД», 2013. 244 с.
Швалб Ю.М. Провина та почуття провини у структурі життєвих відносин особистості. Актуальні дослідження у сучасній вітчизняній екстремальній та кризовій психології: монографія / за заг. ред. В.П.Садкового, О.В.Тімченка. Харків : Вид-во НУЦЗУ. 2017. C. 63–81.
Bowlby J. Attachment and loss: loss, sadness, and depression (Vol. II). New York: Basic Books, 1980. 357 p.
Lindemann E. Beyond Grief: Studies in Crisis Intervention. Jason Aronson, Inc., 1979. 298 p.