Резилієнтність особистості: поняття, моделі та техніки плекання

Анотація

У статті здійснено теоретичний огляд досліджень резильєнтності особистості та визначено, що резильєнтність розуміється як індивідуальна характеристика, як динамічний процес та як здатність. Охарактеризовано моделі резильєнтності особистості вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме: модель соціальної резильєнтності E. Miller-Karas (Community-Resiliency-ModelNAC), модель ризику та стійкості B.Daniel та S. Wassell (Risk and Resilience Model), екологічна модель резильєнтності U. Bronfenbrenner (Ecological Model of Resilience), модель стресу та копінгу (Stress and Coping Model), модель п’яти аспектів резильєнтності (Five Cs Model), теоретико-методологічна модель резильєнтності Г. Лазос, модель резильєнтності за О. Романчуком, модель резильєнтності за О. Чиханцовою.
Визначено основні аспекти резильєнтності особистості. До них відносимо: емоційну регуляцію (здатність розуміти та контролювати емоції, здатність повертитись до позитивних емоційних станів після негативних емоційних станів тощо); когнітивну гнучкість когнітивна гнучкість (здатність адаптувати своє мислення та ставлення до ситуацій, здатність до когнітивної реструктуризації); соціальна підтримка (наявність та використання ресурсів підтримки з боку сім’ї, друзів, громади, суспільства); цілепокладання та планування (здатність ставити перед собою мету і впевнено рухатися до неї, не зважаючи на перешкоди); ефективні копінг-стратегії (здатність знаходити конструктивні способи вирішення складних ситуацій). Запропоновано техніки плекання резильєнтності особистості, а саме: техніки усвідомленості, техніки емоційної регуляції, ідентифікації та активації цінностей, техніки поведінкової активації та плекання стосунків.