Проблема визначення професійної ресурсності особистості у психологіічній науковій парадигмі

Анотація

Глобалізаційні світові процеси, технологізація та комп’ютеризація виробництва призводять до кардинальних змін в системі працевлаштування та забезпечення працездатності, посилюють вимоги до молодих фахівців і підвищують рівень конкуренції на ринку праці. В Україні у цих процесах вирішальну роль за останні три роки відіграла повномасштабна збройна агресія РФ, яка призвела до величезного відтоку перспективних молодих фахівців та досвідчених професіоналів за кордон. Це спричинило виникнення дисбалансу між кількістю вакансій та потенційних працівників. Крім цього, економічні проблеми в державі не найкращим чином впливають на співвідношення пропозицій достойної заробітної плати та амбіційністю і запитом молодих фахівців. Усі ці тенденції зумовлюють потребу в розробці концепції професійної ресурсності, що потребує визначення змісту та суті запропонованого поняття.
Аналіз наукових праць у проблематиці професійного становлення, розвитку та самоздійснення за останніх 10 років продемонстрував, що здебільшого науковці послуговуються поняттями особистісна та/або психологічна ресурсність для дослідження специфіки ресурсного забезпечення згаданих нами процесів. На нашу думку, ця спеціалізована галузь психологічного наукового знання (психологія праці, профорієнтація, психологія професійного становлення та розвитку) потребує введення в поняттєвий інструментарій більш конкретного терміну, який би коректніше відображав специфіку набору професійних ресурсів (як внутрішніх, так і зовнішніх) у тій чи тій професійній діяльності. У пропонованій розвідці нами здійснена спроба визначити таке поняття, як професійна ресурсність, обґрунтувати його спеціалізованість та важливість для застосування у психологічному науковому дискурсі, а також закладені основи для подальшого розвитку концепції цього явища.