Психологічні ресурси як чинник професійної ефективності практичних психологів
DOI:
https://doi.org/10.31558/2786-8745.2025.1(6).5Ключові слова:
емоційний інтелект, самоефективність, життєстійкість, когнітивні стратегії, професійний розвиток, ресурсний підхідАнотація
Метою пропонованої розвідки є теоретикоемпіричне обґрунтування структури та ролі психологічних ресурсів як інтегрованого чинника професійної ефективності практичних психологів, зокрема емоційного інтелекту, когнітивних стратегій, життєстійкості та самоефективності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення стійкості фахівців перед високим рівнем стресового навантаження в умовах військової агресії.
Здійснено теоретичний аналіз концепцій ресурсності, а саме розглянуто теорію збереження ресурсів С. Хобфолла та соціально-когнітивну теорію А.Бандури. Емпіричне дослідження проведено на вибірці практичних психологів (67 осіб) з використанням таких психодіагностичних інструментів, як тест емоційного інтелекту Н.Холла, шкала загальної самоефективності Р.Шварцера і М.Єрусалема (адаптцаія І.Галецької), питальник «Стилі мислення» Р.Бремсона та А.Харрісона, тест життєстійкості С. Мадді, питальник професійної життєстійкості О.М.Кокуна, шкала професійного вигорання К. Маслач та С. Джексон (MBI) та спеціально розробленої анкети. Для встановлення взаємозв’язків застосовано кореляційний та множинний регресійний аналізи.
Встановлено статистично значущі позитивні кореляційні зв’язки між усіма компонентами психологічної ресурсності та інтегральними критеріями професійної ефективності. Виявлено, що ЕІ та життєстійкість виступають найпотужнішими протективними предикаторами резистентності до синдрому професійного вигорання, що узгоджується з теорією збереження ресурсів, за якою втрата ресурсів є головним компонентом розвитку стресу. Високий рівень самоефективності та перевага глибинної когнітивної стратегії суттєво підвищують швидкість адаптації фахівця до складних та нетипових клієнтських випадків. Високий ЕІ корелює з якістю консультаційних послуг, підкреслюючи його центральну роль у міжособистісній взаємодії та емпатійній чутливості.
Підтверджено, що виокремлені нами психологічні ресурси є ключовими внутрішніми чинниками, що забезпечують не лише високу результативність, але й психологічну стійкість та безпеку практичних психологів. Результати обґрунтовують необхідність включення цілеспрямованого розвитку ЕІ, самоефективності та адаптивних когнітивних стратегій у програми професійної підготовки та супервізії.
Посилання
Базиленко А.К., Кущенко І.В., Раєвська Ю.В. Чинники формування життєстійкості у фахівців психологічної сфери. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія. 2025. Т. 36 (75). № 2. С. 109–112. DOI https://surl.lu/zwngkn
Басюк Н.А. Емоційний інтелект: становлення та розвиток поняття в зарубіжних дослідженнях. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки. Вип. 3 (110), 2022. С. 253-266. DOI: https://surl.li/ywkxdy
Боковець О.І. Емоційний інтелект як ресурс психічного здоров’я. Науковий журнал «Габітус», Випуск 37, 2022. С. 68-75. DOI: https://surl.li/kmsjev
Бондаренко І.І. Особливості підготовки вітчизняних практикуючих психологів. Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук, праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С.Д.Максименка. Київ, 2003.
Бугерко Я.М. Ресурсний підхід в сучасній психології. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. Випуск 3, 2023. С. 79–84. DOI https://surl.li/azabpe
Галецька І. І. Самоефективність у структурі соціально-психологічної адаптації. Вісник Львівського університету. Серія «Філософські науки». 2003. Вип. 5. С. 433-442
Головньова О. В. Опитувальник «Стиль мислення». Бібліотека методичних матеріалів Національної освітньої платформи «Всеосвіта». [веб-сайт]. URL: https://surl.li/azabpe (дата звернення: 25.09.2025)
Гриньова Н.В. Діагностика та корекція життєстійкості як складової психічного здоров’я особистості. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2020. Том. ХІ: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості, Випуск 21. С.66-79
Ґоулман Д. Емоційний інтелект. / пер. з анг. С.-Л. Глумецької. Харків: Віват, 2022. 512 с. (Серія «Саморозвиток»).
Діагностика «емоційного інтелекту» (Н. Холл). Сайт Полтавського державного аграрного університету. URL: https://www.pdau.edu.ua/content/diagnostyka-emociynogointelektu-n-holl (дата звернення: 20.10.2025)
Діагностика професійного вигорання, MBI. Тестотека.інфом [веб-сайт]. URL: https://testoteka.info/uk/test/org/burnout-maslach
Кокун О.М. Опитувальник професійної життєстійкості (українська версія). Проблеми екстремальної та кризової психології, 2021. №1 (1). С. 90-104.
Лукомська С.О. Ресурсний підхід до подолання кризових ситуацій. Психологічні технології ефективного функціонування та розвитку особистості: монографія / за ред. С.Д. Максименка, С.Б. Кузікової, В.Л.Зливкова. Суми: Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2019. С.402–419
Ляска О.П., Курицина М.О. Основні підходи до побудови моделі професійного розвитку особистості. Менеджмент формування педагогічного кредо майбутнього фахівця фізико-технічного профілю. Частина V, 2012. С.212- 215.
Поліщук М.Б., Слюсарчук Ю.М., Слюсарчук О.З. Когнітивні моделі пізнавальних проблемних задач у формуванні навчального процесу. Наукові записки, 2018, №2(57). С.64-71
Савченко О.В. Когнітивні та метакогнітивні стратегії розв’язання проблемних питань. Inforim [веб-сайт]. URL: https://surl.lt/gtaqad (дата звернення 15.10.2025)
Тест життєстійкості С. Мадді. Національної освітньої платформи «Всеосвіта». [веб-сайт]. URL: https://surl.lu/zlpegk (дата звернення 15.09.2025)
Hobfoll S. E., Lilly R. S. Resource conservation as a strategy for community psychology. Journal of Community Psychology. № 21. 1993. PР. 128-148.
Maddi, S. R. (1968). Personality theories: a comparative analysis. Homewood, Ill: Dorsey Press.
Mazai, L. (2024). The role and significance of emotional intelligence in providing future psychologists' professional resourcefulness. Baltic Journal of Legal and Social Sciences. №1, 2024. P. 212-221 DOI: https://surl.li/guthfh