Структурні та динамічні аспекти дисфорії

Анотація

У статті розглядається синдром дисфорії, що має широкий спектр симптоматичної представленості. Термін «дисфорія» використовується для означення тривожних та депресивних станів, а також як ознака у межах певних захворювань. Аналіз літератури дозволив виокремити дві сторони вивчення дисфорії: як настрою і як відчуття дискомфорту по відношенню до певних станів власного тіла та самопочуття. Проаналізована різниця між зазначеними проявами дисфорії. Виникнення дисфоричного стану пов’язане з наявністю тригеру або суб’єктивного першоджерела. При дисфоричному настрої існує тільки фонова емоція, яка починає домінувати у структурі емоційного життя. Зроблений висновок, що відмінністю між дисфоричним станом та дисфоричним настроєм є усвідомленість та послідовність формування уявлення про чинники виникнення дисфоричних переживань.
Проаналізований стенічний модус дисфорії, представлений напругою, роздратованістю та імпульсивністю, а також їх статичні та динамічні прояви. При переважанні емоцій стенічного спектру реалізується пошук об’єкта, в результаті чого дисфорія включається у певний поведінковий контур, а реалізація негативних інтенцій приводить до зменшення рівня дисфоричних переживань. Астенічний спектр дисфоричних переживань приводить до підвищення внутрішньої дезорганізації без її вивільнення у навколишній світ. Без можливості каналізування дисфоричних інтенцій внутрішня нестабільність посилюється і призводить до дезорганізації особистості.
Зроблений висновок, що дисфорію можна описати як модуляторний механізм, що трансформує реальність суб’єкта на основі неадекватного відображення об’єктивної зовнішньої події або сконструйованої викривленої реальності. Дисфоричний відгук формується у контексті зазначеного неадекватного образу. При цьому, механізми модулювання відгуку є нерегульованими, з тенденцію до надмірного домінування. у деяких випадках це може привести до втрати меж між Я та об’єктом.