Інклюзивна освіта в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку

Анотація

Інклюзивне навчання сьогодні стає одним із пріоритетних напрямів української освітньої політики. На етапі її модернізації значно підвищився інтерес до інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітнє середовище. Сучасна система освіти повноцінно приймає лише тих, хто відповідає її певним вимогам, тобто, дітей зі стандартними можливостями, здатними навчатися за загальною для всіх програмою та досягати й демонструвати високі результати своєї успішності. Інклюзивна освіта дозволяє дітям з особливими освітніми потребами навчатися у звичайній школі чи дитячому садку. У спеціалізованих інтернатах діти не можуть спілкуватися вільно зі своїми однолітками та повноцінно розвиватися. Така форма навчання допомагає адаптувати навчальне середовище для людини з особливими потребами.
Інклюзивне освітнє середовище – це середовище, де всі здобувачі освіти незалежно від своїх освітніх потреб здатні навчатися ефективніше, підвищувати свою соціальну компетентність, вдосконалювати комунікативні навички, а також відчувати себе частиною загальної спільноти. Кожна група дітей з особливими освітніми потребами має як загальні, характерні для всіх, обмеження життєдіяльності, так і особливі, притаманні лише їй і кожній дитині окремо. Створення соціально-психологічних умов інклюзивного освіт-нього середовища у закладі загальної середньої освіти актуалізує іншу важливу проблему – підготовку висококваліфікованих педагогічних кадрів. У даній статті представлені різні аспекти вивчення соціально-психологічних умов інклюзивного освітнього середовища, охарактеризовано нормативно-правову базу інклюзивної освіти, обґрунтовано структурні складові освітнього середовища, його властивості й принципи побудови, проаналізовано показники психологічної безпеки освітнього середовища, специфіку його організації